Емілія та її пухнастий друг, Кролик, досліджували старий приморський готель. Сонце пробивалося крізь вікна, висвітлюючи пилинки, що танцювали в повітрі. Підлога скрипіла під їхніми ногами, розповідаючи тисячі історій. "Ой, Кролику, поглянь сюди!" – вигукнула Емілія, помітивши щось незвичайне на одній з дерев'яних дощок. Вона опустилася на коліна, щоб краще розгледіти.

На дошці було вигравірувано слово: "Морський Спів". "Що це може означати, Кролику?" – прошепотіла Емілія. Кролик покрутив носом і тихенько запищав. "Можливо, це назва старого корабля?" – припустила вона. Вони уявляли вітрила, що розвіваються на вітрі, і хвилі, що розбиваються об борт. Це слово здавалося ключем до якоїсь великої таємниці.

Емілія та Кролик побігли до Тітки Софії, яка саме поралася біля каміна. "Тітко Софіє! Ми знайшли!" – закричала Емілія. Тітка Софія, з теплою усмішкою, підняла погляд. "Що ж ви там знайшли, мої маленькі дослідники?" Емілія показала їй напис. "Ох, "Морський Спів"!" – зітхнула тітка Софія. "Це був старовинний корабель, що зник багато років тому з вантажем музичних інструментів. Але пам'ятайте, море може бути небезпечним. Безпека на воді — це найголовніше!"

Емілія відчула легке розчарування, але тітка Софія заспокоїла її. "Не сумуйте! Ми можемо пошукати його разом. Але ми повинні бути дуже обережними. На човні завжди потрібно одягати рятувальний жилет, ніколи не бігати і слухати дорослих. Обіцяєте мені це?" Емілія та Кролик кивнули. "Обіцяємо!" – сказав Кролик, помахавши вухом. "Чудово! Тоді готуймося до пригод!" – усміхнулася тітка Софія, дістаючи стару карту.

Наступного ранку всі зібралися на причалі. Свіжий морський вітер лоскотав обличчя. Тітка Софія подала Емілії яскраво-помаранчевий рятувальний жилет. "Він трохи великий, але надійний!" – сказала вона. Емілія обережно одягла жилет, а Кролик смішно крутився навколо, намагаючись теж поміститися у свій маленький жилет. "Ось так, молодці! Безпека перш за все!" – похвалила тітка Софія.

Човен весело підстрибував на м'яких хвилях. Емілія та Кролик сиділи на лавках, уважно дивлячись на воду. Тітка Софія вправно вела човен, орієнтуючись за старою картою. "Ой! Що це блищить?" – вигукнув Кролик, вказуючи лапкою вперед. Емілія примружилася. У воді, неподалік від берега, щось виблискувало, як сотні маленьких зірочок. Це було схоже на металеві відблиски.

Тітка Софія обережно підвела човен до мілкої бухти. Вода тут була настільки прозора, що можна було бачити піщане дно. Частина затонулого судна виднілася з-під води. Дерево було потемнілим, а деякі частини вкриті водоростями. "Це він! "Морський Спів"!" – прошепотіла Емілія. Кролик схвильовано кинувся до борту, щоб краще роздивитися. "Пам'ятайте про правила, діти!" – нагадала тітка Софія.

Емілія, під пильним наглядом тітки Софії, обережно опустила руки у воду. Вона відчула холодок, але її серце билося від хвилювання. "Я бачу щось!" – сказала вона. Повільно, крок за кроком, вона дістала з води кілька предметів. Це були старі музичні інструменти: флейта, кілька труб та маленька арфа, покриті черепашками та водоростями. "Ми знайшли їх!" – радісно вигукнула Емілія.

Повернувшись до готелю, Емілія та тітка Софія обережно очищали старі інструменти. Кролик сидів поруч, спостерігаючи за кожним рухом. "Ви були дуже відважними, але найголовніше – ви пам'ятали про безпеку!" – сказала тітка Софія, обіймаючи Емілію. "Без дорослих ми б не впоралися", – зізналася Емілія. Інструменти потребували ремонту, але їхня знахідка була справжнім скарбом, що нагадував про велику пригоду та важливі уроки.